Підгаєцька районна рада
Підгаєцький район, Тернопільська область

Історія

Підгаці - центр однойменного району. Розташовані на правому березі ріки Коропець (басейн Дністра) на висоті 392 м над рівнем моря. Через своєрідний мікроклімат його ще називають “Зимні Підгайці”. Помічено, що сніг тут лежить довше на два тижні, ніж у сусідніх районах. Населення 3170 (2000 рік).

Час заснування міста невідомий. Дослідники вважають, що воно існувало ще у часи княжої доби. Вперше згадується у документах за 1397 рік. Перша згадка про Підгайці як місто датується 1463 роком.

Про важливість Підгайців як торговельного осередку й оборонного пункту свідчить надання йому 18 липня 1539 року магдебурзького права. “Тевтонське право уділене старому містові Підгайці”,- так найменовано привілей, за яким Підгайцям за часів їх власника Миколая Вольського польський король Сигізмунд І надав магдебурзьке право.

Незважаючи на ряд спустошень, пожеж, грабувань, воєн все ж Підгайці досягли своєї найбільшої слави і розквіту саме у XVІІ ст. Свідченням цього захоплені відгуки турецького мандрівника Евлії Челебі (1657) та Ульріхи фон Вердуше, таємного посла французького принца Копде, претендента на польську корону (1671-1672 рр.). Шляхтичеві польського короля Яна ІІІ Собєського французові д”Алейраку належить датований 1687 р. такий опис: “Підгайці є одним з найбільших і показніших руських міст, мають муровані доми, бруковані вулиці, п”ять церков, оборонні мури, старий замок з потужнии мурами, вежами і валами, як також численне населення, яке складається з Жидів, Волохів, Армян, Поляків, Русинів”.

Розташоване на перехресті шляхів на Галич і Теребовлю, Львів і Кам”янець, місто не раз зазнавало спустошливих набігів татар і турків, зокрема у 1516, 1612, 1615, 1617, 1633, 1667, 1675 роках. 1655 року об”єднане військо козаків Б Хмельницького і московитів під час походу на Львів штурмом взяли замок у Підгайцях, а місцевий люд виселили за Дніпро.

1663 року йдучи походом на Україну, в місцевій фортеці-замку зупинився на кілька днів польський король Ян ІІ Казимир.

Найбільшою подією пов”язаною з історією України, була битва під Підгайцями гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка з Яном  Собєським, тоді ще польним гетьманом Речі Посполитої 6-19 жовтня 1667 року. Привівши 24 тисячі козаків кілька тисяч орди та три тисячі яничар П. Дорошенко мав незаперечну військову перевагу на 15-тисячним гарнізоном, складеним з регулярного війська, а ти також озброєної челяді, міщан і жителів навколишніх сіл.

Однак перемогти не вдалось, оскільки за попередньою домовленістю із Яном Собєським кошовий І. Сірко напав на беззахисний Крим, внаслідок того татари і турки уклали на перемир’я з польською стороною у місцевому костелі й рушили до Перекопу. Не маючи достатньо сили для перемоги, П. Дорошенко змушений був 19 травня 1667 року в цьому ж храмі укласти договір з Яном Собєським й визнати себе польським підданим. Договір відомий в історії України Підгаєцькі статті, або Підгаєцькі угоди. Події під Підгайцями і програм гетьмана були великою невдачею для цього державного мужа , що хотів об’єднати Україну, яка в той час була розділена навпіл Андрусівським перемир’ям, під однією булавою.

Останній набіг турецько-татарських наїзників на Польщу відбувся саме біля Підгайців 8-9 вересня 1698 року. Ця битва широко відображена в польській істріографії.

Своєю величчю вражають руїни костелу 1634 року, побудовано на місці знищеного, поставленого у 1463 році. Саме в ньому заключались угоди, підписані у жовтні 1667 року між Яном Собєським і Петром Дорошенком.  Саме в костелі наказав себе поховати великий гетьман коронний власник міста Станіслав Ревера Потоцький (1579-1667) , він же і засновник Станіславова (нині Івано-Франківськ). Костел притягує дослідників, оскільки є цікавим синтезом архітектурних стилів, а окремі елементи, як от первісний дах над каплицею Потоцького чи каплиця Софії із Замєхова, мають унікальний характер.

Не менш цінною є й інша пам’ятка ХVІІ ст. – церква Успенія (1650-1653 рр.), ровесниця церкви у Суботові. Церква мурова, оборонного характеру. Унікальними є бойові аркади-опасання, що в горі оперізують центральну та одну із бокових бань. Аполаги зустрічаються тільки на картинах ХІІ-ХІІІ ст. Дерев’яні скульптури святих Петра і Павла із первісного іконостаса зберігаються в Києві, Національному музеї українського мистецтва.

Інша пам’ятка ХІ-ХІІ ст. – синагога – виділяється своєю масивністю серед одно-двоповерхової забудови міста і відіграє суттєву роль у формуванні його обличчя.